З чорнозему, любистку, м'яти народжена
Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Терниста дорога стелилася нашій мові на шляху державності, котра лише нещодавно набула державної конституційної сили, адже у 1989 році було прийнято Закон "Про мови в Україні", а 9 листопада 1997 року став Днем української писемності і мови.
Сьогодні Україна та її культура святкують своє відродження. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак. Нею забороняли друкувати книжки; було видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг; закривали українські школи та всі українські театри.
Однак ми зуміли зберегти нашу мову «з чорнозему, любистку, м'яти, з дніпровської води, від зорі і місяця народжену».
Це мудра Берегиня, яка не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
Саме вона висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами, давала силу і здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя, множила край веселий і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень, наповнювала душі Божим сяйвом.
У знак пошани рідній мові, ось уже 15 рік поспіль 9 листопада, ми беремо в руки ручку і сідаємо писати Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Його найголовніша мета - пропагування грамотності, підтримки та розвитку державної мови як духовного потенціалу нації, виховання високої мовної культури.
До написання диктанту було залучено учнів, педагогів усіх загальноосвітніх навчальних закладів, і всіх бажаючих узяти участь у даному заході.
